Тренінг "Я та мій клас"

Тренінг

"Я та мій клас"

Мета:   сприяти згрупуванню класного колективу, навчати учнів культури спілкування, пошуку конструктивних способів вирішення проблемних ситуацій; сприяти поліпшенню психологічного клімату в класі, налагодженню доброзичливих стосунків; виховувати в учнів повагу одне до одного, відповідальність за власні слова та вчинки.

         Підготувати заздалегідь: правила групи, фото або журнали з малюнками дружби, 3 простих малюнка (вправа малюнок на спині), зображення для тестування, валіза чемності, крейда, два ватмани формату А5, кольорові олівці, клей.

ХІД   ЗАНЯТТЯ:

Вправа 1.

Привітання „Мій однокласник про мене б сказав...”

Кожному учаснику пропонується привітатися, сказавши щось цікаве про себе, починаючи зі слів „Мій однокласник про мене б сказав...”

Вправа 2.

Правила роботи в групі:

1. Уважно слухати один одного.

2. Не перебивати.

3. Поважати думку один одного.

4. Я – висловлювання.

5. Безоціночність суджень.

6. Активність. 

8. Конфіденційність.

Кожний з пунктів правил пояснюється.

Вправа 3. „Зустріч”

Учасники утворюють два кола (зовнішнє і внутрішнє) і стають обличчям один до одного. Їх завдання: привітатися з людиною, яка стоїть навпроти, після того, як тренер прочитає умову. Після кожної умови учасники роблять крок вправо.

Умови:

-         ви зустрілися після довгої розлуки, а до цього були в добрих, але не близьких стосунках;

-         ви були найкращими друзями і не бачилися рік;

-         людина навпроти вас дуже налякана, підбадьорте її;

-         ця людина зробила для вас щось непросте і приємне, ви щойно про це дізналися;

-         ця людина врятувала іншу людину. Що ви їй скажете?

Питання для обговорення:

1.     Які відчуття були у вас під час висловлювань?

2.     Як було одержувати вітання?

3.     Від чого залежали ваші відчуття?

Вправа 4. Колаж «Дружба».

Опис вправи

Група об’єднується довільно на 2 команди і кожній команді видається аркуш ватману. Також видається пачка журналів, брошур, листівок, які підходять за тематикою. Ведучий оголошує тему заняття і пояснює, що мається на увазі під колажем.

Обговорення

Після того, як команди виконали свій колаж, кожна команда представляє його для всіх інших. Ведучий хвалить кожну команду, підводить підсумки і пропонує об'єднати всі роботи, щоб створити загальну картину дружби класу і утворити своєрідний талісман класу.

   Дружба - це добре почуття, яке може виникнути лише на основі взаємоповаги. Зустріти в житті справжнього дру­га вважалось великим щастям для людини. У скіфів друж­ба скріплювалась щирою клятвою, що вважалась святою і непорушною.

Вправа 5.   «Малюнок на спині»

Опис вправи

Учасники об’єднуються довільно у три команди і шикуються в три колонки паралельно. Кожен учасник дивиться при цьому в спину свого товариша. Вправа виконується без слів. Ведучий малює якусь просту картинку і ховає її. Потім ця ж картинка малюється пальцем на спині кожного останнього члена команди. Завдання – відчути і передати якомога точніше цей малюнок далі. В кінці, які стоять першими в командах, малюють, те, що вони відчули, на аркушах паперу і показують усім. Ведучий дістає свою картинку і порівнює.

Учасникам пропонується обговорити в командах помилки і знахідки, які були в процесі вправи. Зробити висновки, потім, з урахуванням цих висновків, повторити вправу. При цьому перші і останні члени команд міняються місцями.

Обговорення

Обговорення в загальному колі. Що допомагало зрозуміти і передавати відчуття? Що відчували перші і останні члени команд у першому і в другому випадку? Що заважало виконувати вправу?

Сучасні тлумачні словники визначають: „Дружба - це близькі стосунки, засновані на взаємній прив’язаності лю­дей, спільності інтересів, смаків, поглядів, життєвих цілей, активній зацікавленості одне в одному”.

Другом ми називаємо того, кому довіряємо. Якщо між людьми немає щирості, не може бути і дружби. У кожного з нас є вади. Отже, той, хто хоче мати друга без вад, зали­шається без друзів.

      Справжній друг, який віддає частку свого серця, силу почуття, вартий того, щоб його цінували і берегли.

   Вправа 6.  Групова робота „Ми позичаємо ідею”

        Психолог   пропонує учням життєві ситуації. Учні мають обміркувати їх і визначити шляхи розумного вирішення за­пропонованих конфліктів.

Ситуація 1

Учні восьмого класу після уроків вирішили пограти у м’яч на шкільному майданчику, але виявилось, що його вже зайняли учні старшого класу. Не зважаючи на прохання, старшокласники не хотіли залишати майданчик. Тоді восьмикласники, грубо глузуючи і жбурляючи каміння, почали їм заважати. Учні старшого класу покинули гру і вчинили бійку із задирками.

Запропонуйте розумне вирішення цього конфлікту.

Ситуація 2

Одного разу взимку однокласники грали у сніжки біля школи. Раптом хтось поцілив одному з хлопців сніжком в обличчя. Не з’ясувавши, хто саме зробив йому боляче, хлопчик підійшов до першого-ліпшого однокласника і став вимагати вибачення. Той обурився, і суперечка перейшла у бійку.

Запропонуйте розумне вирішення цього конфлікту.

На жаль, коли між людьми виникає непорозуміння, за­звичай вони звинувачують у цьому одне одного або замовчу­ють образу. Така поведінка недоцільна. Щире спілкування можна порівняти з ліками, якими лікують хворобу-образу. Не можна вирішити конфлікт, не обговоривши його. Праг­нення почути, зрозуміти думку одне одного здатне знищити ворожнечу. Зробіть крок назустріч людині, не відвертайтесь від неї - таким чином можна лише поглибити образу. Чим більше ви ображаєтесь або обурюєтесь, тим менше у вас можливостей поновити стосунки. І завжди щиро вибачай­тесь, коли відчуваєте, що неправі.

Варто навчитися розуміти оточуючих, інтуїтивно відчу­вати і вгадувати їх настрій. Зараз ми спробуємо перевірити, наскільки розвинене у вас це вміння.

Вправа 7. Творче завдання „Місток”

Психолог  крейдою малює на підлозі дві паралельні лінії, відстань між якими дорівнює 30 см. На цей „місток” з обох боків стають два учні. Під „містком” тече „бурхлива гірська річка”. Учні мають домовитись між собою, як їм перейти „місток” і не зіштовхнути одне одного в „річку”. Дозволяється користуватися лише жестами і мімікою.

Досліджуючи психологічну атмосферу і взаємовідносини людей у різних колективах, учені визначили кілька типів угруповань: «палаючий факел», «червоне вітрило», «ме­рехтливий маяк», «м'яка глина» та «сипучий пісок».

       А тепер спробуйте оцінити, наскільки ви дружні, й виз­начити, до якого із типів належить ваш клас.

Вправа 8 .Тестування „Мій клас: який він?”

„Сипучий пісок”. Такий тип колективу зустрічається доволі часто. Взаємовідносини людей у ньому дійсно нага­дують пісок, зібраний у пригорщу: начебто усі піщинки ра­зом і водночас окремі одна від одної. Повіє вітер - і пісок розлетиться, поки хто-небудь знову не збере його докупи. Так і люди у цьому колективі: усі разом і водночас кожний сам по собі. Немає зв’язку між людьми. Ніщо їх не згурто­вує по-справжньому: ані спільна мета, ані уподобання, ані симпатії одне до одного. У такому колективі немає лідера, до чиєї думки прислухалася б решта осіб.

„М'яка глина”. Відомо, що глина — матеріал, що легко піддається обробці, з нього можна виліпити будь-що. У ру­ках хорошого майстра шматок глини може перетворитися на витвір мистецтва. Але невмілі руки лише намарно вико­ристають цей матеріал. Отже, і колектив цього типу схожий на глину: яка людина вважатиметься лідером цього угрупо­вання, такі взаємовідносини і встановляться у ньому. Сто­сунки у такому колективі загалом доброзичливі, проте не скажеш, що тут панує взаємодопомога. Зазвичай він скла­дається з дрібних товариських груп, які мало спілкуються між собою. Лідера у колективі цього типу немає або він не вміє себе проявити, чи просто нікому його підтримати.

„Мерехтливий маяк”. У штормовому морі маяк сповіщає мореплавців, щоб вони обрали правильний курс. Потрібно лише бути уважними, не втрачати маяк з поля зору. Зазна­чте, маяк горить не постійним світлом, а мерехтить, наче каже: „Тримайся мене, і не потрапиш у біду!”. Отже, у ко­лективі такого типу переважає бажання усе робити спільно, підтримувати одне одного. Група помітно відрізняється се­ред інших своєю індивідуальністю. Проте в ній недостатньо проявляються ініціатива, воля і наполегливість щодо досяг­нення поставленої мети. Авторитетні „наглядачі маяку”, тобто ті, хто не дає згаснути полум’ю солідарності,- ор­ганізатори, актив. Лише завдяки їм колектив тримається разом і діє як єдине ціле.

„Палаючий факел” -  це живе полум’я, пальним для якого є міцна дружба, єдина воля, чудове взаєморозуміння, ділова співпраця і відповідальність не лише за себе, але й за весь колектив. Світити можна і для себе, продираючись крізь хащі труднощів, долаючи перешкоди і прокладаючи шлях до поставленої мети. Проте хіба можна відчувати себе щасливою людиною, коли поруч комусь важко, коли позаду тебе това­риші, які потребують допомоги? Звичайно ні! Так скаже кожна особа, яка належить до колективу цього типу. Про таке угруповання можна сказати, що воно - справжній моноліт. Тут кожний готовий прийти на допомогу іншим, вислухати і зрозуміти товариша, працювати на благо усієї групи.

Обговорення:

·        Який опис найбільш підходить для визначення типу ва­шого класу?

·        Що треба робити, щоб ваш клас став дружнішим, щоб ви жили єдиним бажанням творчо працювати і вирішувати усі справи класу дружно?

·        Чи важливо для дружби у класі, щоб усі однокласники добре навчалися і мали однакові інтереси? Чому?

Слово вчителя.

Гадаю, ви переконались у тому, що дружба, взаємодопо­мога потребують постійного горіння, а не одиноких, нехай навіть дуже частих спалахів.

Вправа 9. „Валіза змін”

Учасникам пропонується відповісти на запитання: що я хотів би змінити в стосунках з однокласниками і чим для цього можу поступитися?

Усі пропозиції записуються на липких стікерах і приклеюються до плакату „Валіза  змін”

Вправа 10.

Слово для натхнення  „Монах і виноград”.

Біля воріт одного монастиря завжди сидів монах і вітав кожного, хто заходив в обитель. Він був старенький і дуже добрий. Одного разу його пригостили гроном винограду. Але монах не став його їсти. „Краще віднесу настоятелю. Він хворий. Йому це потрібніше”.- вирішив монах. А настоятель монастиря  подумав, що правильним буде пригостити молодого монаха, який допомагав йому. Молодий монах йшов територією монастиря, ніс гроно винограду і побачив хлопчика, який грався. „Дитині треба дати,-”подумав він і поклав у дитячі рученята велику грону. Хлопчик біг територією монастиря і зупинився біля старенького монаха, який сидів коло воріт . Всі знали, що той дуже обмежує себе в їжі, а все краще віддає іншим. Хлопчик підійшов до старенького і пригостив його виноградом. 

     Якщо ви про­тягом сьогоднішньої розмови відчули, що досі поводилися не так, як годиться справжньому товаришеві, і вирішили виправити свої помилки, то це плюс. Адже головне — вчас­но усвідомити свою помилку, подивитися на себе критич­но і разом спробувати знайти шляхи подолання труднощів у спілкуванні.

       

На  цьому наше заняття завершено.

        Дякую всім за увагу!