Психологічна служба закладу

Психологічна служба закладу:

 - сприяє формуванню особистісних якостей, розвитку психічних процесів учнів школи;

 - проводить психодіагностику та корекційно-розвивальну роботу серед школярів, батьків, педагогів;
            -  допомагає в створенні комфортного психологічного клімату для здійснення освітньо-виховного процесу.

Завдання практичного психолога ґрунтуються на основі посадових обов’язків психолога школи та вимог навчального закладу:

·        Сприяти всебічному розвитку психіки особистості школярів молодшого, середнього та старшого шкільного віку.

·        Визначення рівня розвитку пізнавальних процесів пам’яті, уваги, уяви, мислення, сприйняття.

·        Активізація прояву пізнавальної сфери учнів.

·        Діагностика та корекція девіантних проявів поведінки важковиховуваних учнів.

·        Психологічний супровід учнів 1-их, 5-их класів в процесі їх адаптації до навчання.

·        Психологічна допомога учням у їх професійному самовизначенню.

·        Корекція прояву дезадаптивних явищ серед учнів, що навчаються у системі профільного навчання.

·        Виявлення учнів із затримкою психічного розвитку та психологічна допомога цим учням.

·        Формування взаємної емпатії, поваги з метою згуртованості класного та педагогічного колективів.

·        Аналіз сімейного виховання учнів і його впливу на поведінку та навчальну мотивацію.

·        Формування взаємної стратегії поведінки між батьками та школою під час навчання і виховання учнів.

·        Психологічний супровід учнів 11-их класів у підготовці до ЗНО.

Вище зазначенні завдання  реалізовуються такими напрямками роботи як:

·        діагностична робота;

·        корекційно-розвивальні заняття;

·        психологічні тренінги;

·        психологічні консультації;

·        просвітництво;

·        участь у роботі батьківських зборів;

·        відвідування та аналіз уроків.

Слід відмітити, що успішність вирішення важливих проблем навчально-виховного процесу, пов’язаних із недисциплінованістю, важковиховуваністю, неуспішністю, невстиганням, дезадаптацією учнів, залежить від єдності зусиль 5-ох сторін:

·        вчитель;

·        учень;

·        психолог;

·        соціальний педагог;

·        батьки.

Практика показує, що відсутність взаємодії, узгодженості думки однієї із сторін  утруднює розв’язання проблеми або ж з часом загострює її. Важливим є досягнення співпраці із батьками:

·        інформування змісту проблеми;

·        переконання їх щодо важливості вирішення;

·        вивчення основ сімейного виховання;

·        визначення обізнаності  батьками особистісних якостей дитини.

Необхідно зазначити, що саме сімейне виховання є «колискою» майбутнього розвитку особистості. Те, як батько з матір’ю прищеплять в свідомості дитини почуття відповідальності, поваги, взаєморозуміння, любові до ближнього, любові до праці, впливає на становлення такої «Я»позиції, яка відповідає суспільно прийнятим нормам життя.
Тому батькам в процесі виховання слід дотримуватись таких принципів:

§  виховувати дитину у взаємній любові зі сторони усіх членів сім’ї;

§  поєднання батьківської любові із розумним, доброзичливим покаранням словом, яке дає змогу дитині зрозуміти провину і не відчути себе приниженим. Уникайте фізичних покарань;

§  поведінка у відносинах між батьками чи іншими членами сім’ї є для дітей прикладом відносин  із однолітками, в тому числі протилежної статті;

§  звички та навики культури поведінки дитини випливають, в першу чергу, із сім’ї;

§  залучати дитину до домашньої праці, пам’ятаючи, що «праця виховує людину», у праці реалізовуються можливості людини, встановлюються відносини між людьми, розвивається почуття відповідальності;

§  змалку прищеплювати любов до розумової праці, формувати мотивацію навчальної діяльності;

§  хвалити дитину за її добрі вчинки – це активізовує її життєвий потенціал, але не слід перехвалювати;

§  бути спостережливим до розвитку та прояву особистісних рис характеру дитини. Це допомагає шукати підхід у вихованні та передбачати можливі негативні наслідки поведінки;

§  привчати дитину розуміти та визнавати свою провину, а батьки повинні бути прикладом у цьому;

§  не захищати дітей, якщо вони провинились;

§  не потрібно боятись довіритись із проблемами у вихованні  людині, яка  може допомогти;

§  у межах школи слід звертатись по допомогу до психолога, соціального педагога, вчителів, адміністрації школи.

Шановні батьки, пам’ятаймо, що «жити на цій землі – означає мати проблеми, розв’язувати їх – означає рости інтелектуально».