ПОРАДИ БАТЬКАМ У ВИХОВАНІ ДІТЕЙ
Сварити чи
не сварити дитину?
1.
Перед тим,
як сварити дитину дайте відповідь на запитання: «Для чого?». Тобто що ви хочете
з цього покарання?
2.
Покарання не
повинне шкодити здоров’ю (фізичному, психічному).
3.
Якщо є сумніви,
карати чи ні, краще не карайте. Ніякої профілактики.
4.
Терміни
давнини. Краще не карати взагалі, ніж карати із запізненням (дитина не може
встановити зв’язок між негативною поведінкою і покаранням). Повернення до
минулого призводить до регресу, затримки духовного розвитку.
5.
Покараний –
пробачений. Має бути збережений емоційний контакт із дитиною. Покарання –
завершення негативного етапу життя. Сторінку перегорнуто, життя починається
спочатку.
6.
Покарання не
повинно принижувати гідність дитини.
7.
Покарання
повинно бути адекватним. За один раз – одне покарання, а не «салат» покарань з
різних учинків.
8.
Дитина не
повинна боятися покарань. А усвідомлювати, що покарання – неприємне, небажане.
9.
Бажано, щоб
дитина брала участь у виборі покарання. Це підвищує її значущість у власних
очах, дає певну волю й відповідальність за власне життя.
10.
Покарання
– надзвичайний захід. Використовується у випадках, коли інші способи
викорінення небажаної поведінки не дали результату.
Правила
батьківської поведінки в організації навчання дитини:
1. Сприяйте дитячій автономності
(самостійності). Чим більше ви вимагаєте її (самостійності) в усіх сферах
повсякденного життя, тим більше зможе ваша дитина працювати з почуттям
відповідальності в шкільній сфері. Автономне (самостійне) навчання є тією
ціллю, в напрямку якої ви маєте працювати, тому що самостійність є
найважливішим елементом ефективного і тривалого процесу навчання. Хваліть свою
дитину за самостійні дії, наприклад, за самостійне розпізнавання помилок.
2. Якщо ваша дитина потребує
допомоги, спонукайте її до того, щоб вона сама знайшла шляхи розв’язання.
Допоможіть їй завдяки підказкам, таким як, наприклад, вказівка на довідники,
знаходження правил, відгадування ребусів та інше, що може привести до шляхів
розв’язання. Не спонукайте свою дитину тільки до одного шляху розв’язання.
3. Дайте своїй дитині можливість
перенести знання зі школи на домашній рівень і таким чином практично їх
засвоїти.
4. Визнайте здобутки дитини.
Надавайте перевагу похвалі (заохоченню), а не докорам. Похвалою та заохоченням
Ви досягнете чогось набагато легше та краще, ніж ниттям, нагадуваннями і іншими
покараннями.
5. При похвалі звертайте увагу на
те, щоб не обмежувати її критикою («Дев’ять, звичайно, чудово, але без двох
дурних помилок це могло бути б дванадцять»). Будьте обережними в обходженні із
заохоченнями (винагородами) як визнанням здобутку (ефективності).
6. Не ставте перед своєю дитиною
завищені вимоги. Не робіть їх строгішими ніж вимоги вчителів, наприклад,
вимагаєте виконання додаткових завдань.
7. Будьте зразком у поведінці.
Вимагайте від своєї дитини не більше, ніж від себе самого. Дитина, яка,
наприклад, бачить своїх батьків, які читають, швидше й сама читатиме, ніж
дитина, батьки якої часто сидять перед телевізором.
8. Говоріть, по можливості,
якомога позитивніше про школу, вчителів та предмети. Вашій дитині досить того,
що вона бореться зі своїми власними упередженими думками.
Поради шкільного психолога батькам
щодо сімейного виховання школярів:
1. Пам`ятайте,
що навчання – один з найважчих видів праці, а розумові здібності й можливості
дітей неоднакові.
2. Не
слід вимагати від учня неможливого. Важко визначити, до чого він здатний та як
розвинути його розумові здібності.
3. Навчання
не сприяє розвиткові дитини, якщо воно вимагає від неї механічного заучування і
не потребує напруження розумових сил, пізнавальної активності, мислення і дій.
4.Будьте
милосердні до своїх дітей. Найпростіший метод «виховання», що не потребує ні
часу, ні розуму – побити дитину і цим її образити, озлобити або й зламати.
Усуньте опіку, крик, насилля і наказовий тон. Вони спричиняють опір у дітей,
психічні травми, пригнічують бажання й інтерес до навчання, змушують шукати
порятунку у брехні.
5.Розвивайте
інтерес, інтелектуальні бажання, ініціативу й самостійність дитини у навчанні
та в усіх її справах.
6.Запам`ятайте,
що за науково обґрунтованими нормами над виконанням усіх домашніх завдань учні
1-го класу повинні працювати не більше 1 год., 2-го – 1,5 год., 3-5-х класів –
до 2 годин, 6–7- х класів – до 2,5 год, 8 – х – до 3год., а учні 9-11-х класів
– до 4 годин. Навчіть дітей користуватися годинником і не дозволяйте їм сидіти
над виконанням домашніх завдань більше встановленого часу, адже це позначиться
на їхньому здоров`ї та розумовому розвитку.
7.Не
примушуйте учня писати спочатку в чернетці й кількаразово переписувати виконане
домашнє завдання – це призводить до перевтоми і відвертає дітей від навчання.
8. Не
хвилюйтеся, якщо ваша дитина отримає за виконану роботу не таку оцінку, якої б
ви хотіли. По-перше, оцінка відіграє виховну роль, а, по-друге, це не остання
робота і не остання оцінка.
9.Дайте
дитині можливість пережити радість успіху у навчанні, визначити індивідуальну
стежку в розумовій праці.
10.Перевіряйте
виконані дітьми домашні завдання, особливо на першому етапі навчання. Проте
оцінюйте їх словами: «я задоволений», «я незадоволений». Додайте слово «дуже»,
і будьте певні – завтра ваша дитина дуже старатиметься, щоб ви були задоволені
нею.
11.Здоров`я
дитини – тендітна споруда, й тримають її три «атланти»: спадковість, спосіб
життя й середовище. Тому організуйте для своєї дитини правильний режим –
зарядка, раціональне харчування, навчання й відпочинок. Подбайте про позитивний
вплив середовища, в якому перебуває дитина.
12.Організовуючи
різноманітні ігри й види відпочинку дітей, приділяйте увагу їх фізичному
розвитку, особливо дрібних рухових м`язів (пальців, кистей рук). Від цього
залежить почерк дитини, якість малювання, креслення, гри на музичних
інструментах та ін.
13.Обов`язково
помічайте і заохочуйте навіть найменші успіхи у навчанні та поведінці дітей.
14.Батько й
мати – найкращі вихователі, які, за словами А.С.Макаренка, повинні впливати на
поведінку своїх дітей навіть тоді, коли їх немає вдома. Пам`ятайте: дитина – це
дзеркало життя своїх батьків. Як у краплині води відбивається сонце, так у
дітях відбивається вся організація життя сім`ї, працьовитість, духовне
багатство і моральна чистота матері й батька.
Поради для батьків у вихованні підлітків:
1. Якщо Вас щось турбує в
поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним
керівником, шкільним психологом.
2. Якщо в родині відбулися події, що
вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника.
Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.
3. Цікавтеся шкільними справами,
обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.
4. Допоможіть дитині вивчити
імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.
5. Порадьте дитині в складних
ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.
6. Не слід відразу ослабляти
контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі
вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності
поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати
про уроки тощо.
7. Основними помічниками у
складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.
8. Головне новоутворення підліткового
вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується
інтерес до свого тіла, зовнішності.
9. Зростає дух незалежності, який
впливає на стосунки підлітка в родині, школі.
10. У дітей настає криза, пов’язана з
бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється
страх перед невідомим дорослим життям.
11. Бажання звільнитися від
зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком
свідомого самовиховання.
12. Внутрішній світ дитини ще
нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток
дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.
13. Розширюється коло спілкування,
з’являються нові авторитети.
14. Недоліки й суперечності в поведінці
близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.
15. У батьках підлітки хочуть бачити
друзів і порадників, а не диктаторів.
